Цей Звіт про управління складено відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 No 996-XIV.

Приватне акціонерне товариство "Страхові гарантії україни" було зареєстровано 16.11.2005 року. Важливих для Товариства подій впродовж звітного періоду (1 півріччя 2024р.) не відбувалося, відповідно, їх вплив на проміжну фінансову звітність Товариства відсутній.

У звітному періоді Товариство не здійснювало будь-яких заходів, що мали суттєвий вплив на його фінансове становище. Зокрема не відбувалося: об'єднання бізнесу, припинення або прийняття рішення про припинення діяльності, істотного придбання активів, прийняття судових рішень Товариства.

Протягом звітного періоду торгівля цінними паперами на внутрішніх та зовнішніх ринках не здійснювалась. Фактів включення/виключення цінних паперів емітента до/з біржового реєстру фондової біржі не було. Додаткової емісії не було.

Товариство у звітному періоді не укладало деривативів, які впливають на оцінку активів, зобов'язань, фінансового стану і доходів або витрат Товариства, які б мали вплив на проміжну фінансову звітність.

Відповідно до Статуту Компанія має дворівневу структуру управління. Органами управління та контролю Компанії є:

Вищим органом управління Компанії є Загальні збори акціонерів, які скликаються не рідше одного разу на рік.

Наглядова рада здійснює управління Компанією в межах компетенції, визначеної чинним законодавством України та Статутом Компанії, а також контроль та регулювання діяльності Правління Компанії. Наглядова рада не бере участі в управлінні поточною діяльністю Компанії.

Правління є виконавчим органом Компанії. Правління підзвітне Загальним зборам та Наглядовій раді, організовує виконання їхніх рішень. Правління здійснює управління поточною діяльністю Компанії. До компетенції Правління належить вирішення всіх питань, пов’язаних з керівництвом поточною діяльністю Компанії, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів та Наглядової ради.

Впровадження функції внутрішнього аудиту вимагається законодавством України. З метою контролю та корпоративного управління, для забезпечення надійності та ефективності системи внутрішнього контролю в Компанії створено службу внутрішнього аудиту, а саме посада керівника служби внутрішнього аудиту. Керівник служби внутрішнього аудиту підпорядковується і є підзвітним Наглядової раді та діє на підставі Положення про внутрішній аудит. Положення про внутрішній аудит Приватного акціонерного товариства "Страхові гарантії України" затверджено рішенням загальних зборів Приватного акціонерного товариства "Страхові гарантії України", що відбулися 05 червня 2024р., протокол № 32.

За результатами перевірок поточної фінансової діяльності керівником служби внутрішнього аудиту порушень у дотриманні законів, нормативно-правових актів України та рішень органів управління Компанії не було.

Фінансова звітність за період, який закінчився 30 червня 2024 року була складена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), виданими Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (РМСБО), тлумачень, випущених Комітетом з тлумачень Міжнародної фінансової звітності (КТМФЗ). Ця фінансова звітність підготовлена на основі припущення, що Товариство є організацією, здатною продовжувати свою діяльність на безперервній основі в найближчому майбутньому.

З 1 січня 2024 року по 30 червня 2024 року

Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України – гривня.

Звітність складено у тисячах гривень, округлених до цілих

Складання фінансової звітності згідно МСФЗ вимагає формування суджень, оцінок та припущень, які впливають на застосування принципів облікової політики, на суми активів та зобов’язань, доходів та витрат, відображених у звітності. Фактичні результати можуть відрізнятися від цих оцінок.

Всі оцінки та припущення, які вимагаються згідно з МСФЗ, являють собою найбільш оптимальні оцінки, здійснені згідно з застосовними стандартами. Оцінки та судження визначаються постійно, ґрунтуються на минулому досвіді та інших чинниках, включаючи очікування стосовно майбутніх подій, і вважаються доцільними в умовах, що склалися. Зміни бухгалтерських оцінок визнаються в тому періоді, в якому вони відбуваються, а також в інших майбутніх періодах, якщо зміна стосується майбутніх періодів.

Цю проміжну фінансову звітність за період з 01 січня 2024 року по 30 черевня 2024 року було затверджено до випуску від імені керівництва Компанії 19 липня 2024 року.

Голова правління                                    Ірина ГУСЄВА

Головний бухгалтер                                  Тетяна БОБРОВА

Проміжна фінансова звітність була підготовлена на основі історичної вартості, за винятком фінансових інструментів, оцінюваних за справедливою або амортизованою вартістю, зміни якої відображаються в складі прибутку чи збитку за період,  та оцінки нерухомості та транспорту, що відображається по переоціненій вартості.

Представлення грошових потоків у Звіті про рух грошових коштів здійснюється із застосуванням прямого методу, згідно з яким розкривається інформація про основні види надходжень чи виплат грошових коштів.

Компанія здійснює операції в одній  податковій юрисдикції України. Для української системи оподаткування характерним є наявність численних податків та законодавство, яке часто змінюється, може застосовуватися ретроспективно, мати різну інтерпретацію, а в деяких випадках є суперечливим. Нерідко виникають протиріччя у тлумаченні податкового законодавства між місцевою, обласною і державною податковими адміністраціями та між Національним банком України і Міністерством фінансів. Ці факти створюють значно серйозніші податкові ризики в Україні, ніж ті, які є типовими для країн з більш розвиненими системами оподаткування.

Управлінський персонал вважає, виходячи з його тлумачення податкового законодавства, офіційних роз’яснень і судових рішень, що податкові зобов’язання були належним чином відображені в обліку. Однак відповідні органи можуть інакше тлумачити зазначені вище положення, і, якщо вони зможуть довести обґрунтованість своїх тлумачень, виконання їх рішень може суттєво вплинути на цю фінансову звітність.

Компанія приймає на себе кредитний ризик, що являє собою ризик зменшення вартості внаслідок негативних змін спроможності страхувальника погасити заборгованість.

Компанія може зробити припущення про те, що кредитний ризик за фінансовим інструментом не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання, якщо було з'ясовано, що фінансовий інструмент має низький рівень кредитного ризику станом на звітну дату.

Максимальний рівень кредитного ризику відображається балансовою вартістю фінансових активів та активів, що виникають за договорами страхування, визнаних на звітну дату. З метою зменшення ризику несплати страхувальниками страхових внесків/ платежів усі договори містять спеціальні положення, згідно яких у разі несплати страхових внесків у визначені строки, страховий поліс анулюється. Кредитний ризик залежить, головним чином, від індивідуальних характеристик кожного клієнта

При здійсненні моніторингу кредитного ризику, пов’язаного з утримувачами договорів страхування, клієнти поділяється на групи за типами страхування в розрізі їх кредитних рейтингів та платіжної поведінки. Договори страхування є дійсними тільки за умови внесення страхових премій власником договору із дотриманням графіку платежів.

Компанія також оцінює кредитоспроможність усіх перестраховиків шляхом вивчення інформації щодо рейтингів та проведення внутрішніх досліджень.

Відносно банківських депозитів Компанія має наступну модель розрахунку збитку від знецінення фінансового активу:

при розміщенні депозиту в банку з високою надійністю (інвестиційний рівень рейтингу uaAAA, uaAA, uaA, uaBBBта банки, що мають прогноз "стабільний", що присвоюється рейтинговими агентствами, які внесені до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств НКЦПФР) на дату розміщення коштів резерв збитків розраховується в залежності від строку та умов розміщення (при розміщенні від 1 до 3-х місяців - розмір збитку складає 0%, від 3-х місяців до 1 року - 1% від суми розміщення, більше 1 року - 2%);

при розміщенні депозиту в банку з більш низьким кредитним рейтингом (спекулятивний рівень рейтингу, що присвоюється рейтинговими агентствами, які внесені до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств НКЦПФР) на дату розміщення коштів резерв збитку розраховується у розмірі від 7% до 20% від суми вкладу в залежності від оцінки ризиків.

Компанія зберігає свої грошові кошти в банках з рейтингом не нижче АА.

Максимальна сума кредитного ризику станом на 30 червня 2024 р. та на 31 грудня 2023 р. була представлена таким чином:

У період після звітної дати і до дати затвердження цієї проміжної фінансової звітності не відбулося жодних подій, щоб могли б вплинути на дану проміжну фінансову звітність та які потребували б розкриття у цій проміжній фінансовій звітності. Разом з тим, негативний вплив на економіку та суспільство України через повномасштабне вторгнення з боку російської федерації продовжується, у зв'язку з чим воєнний стан в країні продовжено до 12 серпня 2024 року.

Управління ризиками є важливим фактором для страхового бізнесу  і є суттєвим елементом операцій Компанії. Діяльності Компанії притаманний страховий ризик та різні фінансові ризики, включаючи валютний ризик, ризик ліквідності, кредитний ризик, ринковий та процентний ризик.

Управління ризиками, що виникають у зв’язку зі страховою діяльністю

Основною діяльністю Компанії є страхова діяльність, що передбачає прийняття ризику втрат з боку іншої сторони чи організації, які напряму несуть ризики втрат. Такі ризики стосуються втрати власності, виникнення зобов’язань перед третіми особами, захворювання, нещасних випадків та інших ситуацій, які можуть виникнути у разі настання страхового випадку. Основним ризиком є те, що частота виплат та тяжкість страхових збитків будуть більшими, ніж очікувалося. Страхові випадки мають невпорядкований характер, і фактична кількість та розмір страхових випадків протягом будь-якого одного року можуть відрізнятися від розрахункових показників, отриманих за допомогою різних статистичних методик.

Компанія управляє ризиками, пов’язаними із здійсненням  страхової діяльності, шляхом використання існуючих статистичних методів, перестрахування концентрації ризиків, а також здійснення оперативного моніторингу.

Стратегія перестрахування

Компанія перестраховує частину ризиків, застрахованих за договорами страхування, з метою забезпечення контролю за ризиком понесення збитків і захисту своїх власних фондів. Компанія укладає договори для того щоб зменшити чистий ризик для Компанії до меж власного утримання, визначеного окремо по кожному з договорів перестрахування відповідно до Політики перестрахування, що затверджена в Компанії.

Основні цілі зовнішнього перестрахування включають зменшення впливу великих разових збитків за договорами з максимальним покриттям та великої кількості збитків, викликаних подією.

Премії, передані у перестрахування, несуть кредитний ризик, і відшкодування за договорами перестрахування відображається за вирахуванням неплатоспроможності та безнадійної заборгованості, про які стає відомо. Компанія здійснює постійний моніторинг фінансового стану перестраховиків та періодично переглядає укладені нею угоди перестрахування.

Ціноутворення

Компанія встановлює премії на рівні, що забезпечує перевищення суми отриманих премій та отриманого інвестиційного доходу над загальною сумою збитків, витрат на врегулювання цих збитків та затрат на управління господарською діяльністю. Премії за полісами (ціноутворення) встановлюються із застосуванням статистичного аналізу на основі внутрішніх та зовнішніх історичних даних. Обґрунтованість ціноутворення тестується з використанням методології та основних показників діяльності по конкретних портфелях (наприклад, тестування прибутку).

Концентрації ризиків, пов’язаних із страховою діяльністю

Основним аспектом страхового ризику, що постає перед Компанією, є обсяг концентрації страхового ризику, який може існувати, якщо конкретна подія або ряд подій суттєво вплинуть на зобов’язання Компанії. Така концентрація може виникнути у зв’язку з єдиним страховим контрактом або через ряд пов’язаних контрактів, що мають подібні характеристики ризику, і пов’язані з обставинами, в яких можуть виникнути суттєві зобов’язання. Важливим аспектом концентрації страхових ризиків є те, що вони можуть виникати внаслідок накопичення ризиків у зв’язку з кількома одиничними контрактами або пов’язаними контрактами.

Компанія здійснює управління цими ризиками шляхом їх передачі у перестрахування. Компанія оцінює затрати та вигоди, пов’язані з програмою перестрахування, на постійній основі.

Ризик перестрахування

Компанія передає страхові ризики у перестрахування з метою обмежити ризик виникнення збитків у зв’язку із страховою діяльністю. Для цього Компанією укладаються договори перестрахування, що охоплюють портфельні ризики. Укладення таких договорів перестрахування дозволяє розподілити ризики та мінімізувати вплив збитків. За умовами договорів перестрахування, перестраховик погоджується відшкодувати суму, передану у перестрахування, у разі, якщо здійснюється виплата страхових збитків. У той же час Компанія продовжує нести свої зобов’язання перед власниками страхових полісів за контрактом, переданим у перестрахування, у разі невиконання перестраховиком взятих на себе зобов’язань.

При виборі перестраховика Компанія бере до уваги його відносну платоспроможність. Платоспроможність оцінюється на основі відкритої інформації про рейтинги, а також на основі внутрішніх досліджень.

Управління фінансовими ризиками

Процентний ризик

Компанія може зазнати впливу ринкових процентних ставок на свій фінансовий стан та грошові потоки. Процентна маржа може збільшуватися в результаті таких змін, а може і зменшуватися або призводити до збитків у разі виникнення несподіваних змін.

Валютний ризик

Валютний ризик виникає у випадках, коли наявні або прогнозовані активи, виражені в якій-небудь іноземній валюті, більше або менше по величині наявних або прогнозованих зобов'язань, виражених у тій же валюті.

Валютний ризик Компанії виникає внаслідок прийняття на себе ризиків за зобов’язаннями,  вираженими в іноземній  валюті. Компанія управляє своїм валютним ризиком, підтримуючи наявність грошових коштів в іноземній валюті (долари США, євро).

Курси обміну гривні до основних валют , використані для складання цієї фінансової звітності, були такими:

Рівень валютного ризику Компанії на 30 червня 2024 року представлений наступним чином:

Рівень валютного ризику Компанії на 31 грудня 2023 року представлений наступним чином:

Зміна курсу гривні, як наведено в наступній таблиці, по відношенню до наступних валют станом на 30 червня 2024 року та 31 грудня 2023 року призведе до таких змін прибутку до оподаткування:

Управління капіталом

Основною метою Компанії відносно управління капіталом є дотримання вимог законодавства України відносно рівня достатності капіталу та вимог нормативно-правових актів органу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання страхових та супровідних послуг на ринку страхування – Національного банку України, а також забезпечення фінансової стабільності Компанії і її здатності продовжити здійснення фінансово-господарської діяльності відповідно до принципу безперервності діяльності.

Загальна сума капіталу, управління яким здійснюється, відповідає сумі капіталу, показаному в балансі. На Компанію поширюються нормативні вимоги законодавства до платоспроможності та мінімального капіталу страховика.

Станом на 30 червня 2024 року та на 31 грудня 2023 року Компанія відповідала вимогам, встановленим законодавством щодо капіталу платоспроможності та мінімального капіталу:

- розмір прийнятного регулятивного капіталу для виконання вимог до капіталу платоспроможності перевищує розмір капіталу платоспроможності;

- розмір прийнятного регулятивного капіталу для виконання вимог до мінімального капіталу перевищує розмір мінімального капіталу.

Станом на 30 червня 2024 року, 31 грудня 2023 року та будь-яку дату протягом 2024 року сума прийнятних активів для покриття технічних резервів за договорами прямого страхування та договорами вхідного перестрахування є не меншою, ніж розмір таких технічних резервів за договорами прямого страхування та договорами вхідного перестрахування.

Ця проміжна фінансова звітність підготовлена на основі принципу безперервності діяльності. При підготовці проміжної фінансової звітності за перше півріччя  2024 року керівництвом Компанії було оцінено здатність Компанії продовжувати свою діяльність в майбутньому з врахуванням військових дій на території України, що тривають та вже спричинили та продовжують спричинювати значні негативні наслідки, як для економіки України в цілому, так і для Компанії.

24 лютого 2022 року російська федерація почала своє вторгнення в Україну з використанням прямої військової сили, що призвело до інтенсивної військової агресії проти Україні, яка на дату затвердження цієї фінансової звітності все ще триває. Війна продовжує створювати загрозу для господарської діяльності Компанії та є суттєвою невизначеністю щодо здатності Компанії продовжувати свою діяльність як безперервну діяльність.

На дату затвердження цієї фінансової звітності Компанія оцінила, що суттєва невизначеність все ще залишається, оскільки деякі з невизначеностей знаходяться поза контролем керівництва Компанії, а тривалість і вплив війни на даний момент неможливо передбачити.

Вплив агресивних дій російської федерації на економіку України  багатогранний. Якісь із можливих наслідків будуть подолані порівняно швидко, для вирішення інших можуть знадобитися роки та сотні мільярдів доларів інвестицій. Наразі очевидним є одне – наслідки війни російської федерації проти України відчуватимуться практично в усьому світі.

Всі ці події вплинули як на діяльність страхового ринку в цілому, так і на діяльність Компанії.

Компанія, яка є невеликим страховиком, має спеціалізацію на страхуванні вантажів військового та подвійного призначення. Зі зрозумілих причин попит на цей вид страхових послуг був невеликим протягом звітного періоду 2024 року, при цьому спостерігаються  позитивні зміни у порівнянні із 2022-2023 роками.

Керівництво Компанії вважає, що існують достатні підстави для підготовки цієї проміжної фінансової звітності на основі принципу безперервної діяльності.

Разом з тим, існує суттєва невизначеність, пов’язана з непередбачуваним наразі впливом військових дій на території України, що тривають, на припущення, що лежать в основі оцінок керівництва, що може поставити під сумнів здатність Компанії продовжувати свою діяльність на безперервній основі, і, отже, Компанія не зможе реалізувати свої активи та погасити зобов’язання за звичайного перебігу господарської діяльності. Це призведе до необхідності коригування сум у звіті про фінансовий стан у майбутньому, щоб відобразити ці обставини, які можуть суттєво змінити оцінку та класифікацію певних показників, що містяться у фінансовій звітності.

Сума податку на прибуток включає суму поточного податку за рік і суму відстроченого податку. Податок на прибуток відображається в складі прибутку чи збитку в повному обсязі, за винятком сум, що відносяться до операцій, відображених у складі іншого сукупного доходу, або до операцій із власниками, відображених безпосередньо на рахунках власного капіталу, які, відповідно, входять в склад іншого сукупного прибутку або безпосередньо в склад власного капіталу.

Поточний податок на прибуток розраховується виходячи з передбачуваного розміру оподатковуваного прибутку за звітний період з урахуванням ставок по податку на прибуток, що діяли станом на звітну дату, а також суми зобов'язань, що виникли в результаті уточнення сум податку на прибуток за попередні звітні періоди.

Ризик ліквідності - це ризик того, що Компанії буде складно залучити кошти для виконання своїх зобов'язань. Ризик ліквідності існує тоді, коли існує розбіжність у строках виплат за активами і зобов’язаннями.

Компанія здійснює управління ліквідністю з метою забезпечення постійної наявності коштів, необхідних для виконання усіх зобов'язань у визначені терміни.

Строки погашення непохідних фінансових зобов’язань згідно з договорами страхування та інших зобов’язань представлені таким чином:

на 30 червня 2024 р.

на 31 грудня 2023 р.

Всього                                  12 753    12 753           -

Ринковий ризик – це ризик того, що справедлива вартість фінансового інструмента чи майбутні грошові потоки за фінансовим інструментом будуть коливатися у зв’язку зі змінами ринкових курсів. Ринковий ризик виникає у зв’язку з відкритими позиціями за  процентними ставками, валютами, на які впливають загальні і специфічні зміни на ринку та зміни рівня нестабільності ринкових курсів. Метою управління ринковим ризиком є управління та контроль за збереженням рівня ринкового ризику в прийнятих межах.

До пов’язаних сторін або операцій з пов’язаними сторонами належать:

Пов’язаними сторонами Компанії є провідний управлінський персонал в особі Голови правління Гусєвої І.О., та акціонери Компанії, які володіють більше 20% акцій – Яцько В.В. та Гаманков В.І.

Протягом звітних періодів пов’язаними сторонами були акціонери Компанії, частка володіння яких становить понад 20%.

Операції з пов’язаними особами за період, що закінчився 30 червня 2024 року, представлені наступним чином:

 Винагорода за договором підряда                        -          2                                           -                         

Компанія створює резерв під очікувані кредитні збитки  щодо всіх фінансових активів крім тих, які оцінюються за справедливою вартістю через прибутки/збитки, за розрахунків з пов’язаними особами, а також щодо зобов'язань по наданню позик і договорів фінансової гарантії. Такий резерв під знецінення ґрунтується на величині очікуваних кредитних збитків, пов'язаних з ймовірністю дефолту протягом наступних 12 місяців, якщо не відбулося значного збільшення кредитного ризику з моменту первісного визнання за індивідуальними оцінками.

Компанія застосовує спрощений підхід до визнання очікуваних кредитних збитків на весь строк дії торгової та іншої дебіторської заборгованості згідно з МСФЗ 9. Компанія відображає очікувані кредитні збитки та зміни очікуваних кредитних втрат на кожну звітну дату, щоб відобразити зміни в кредитному ризику після первісного визнання.

При визначенні того, чи збільшився кредитний ризик фінансового активу з моменту первісного визнання та при оцінці ОКЗ, Компанія вважає, що наявна інформація є релевантною, актуальною та доступною без надмірних витрат або зусиль. Це включає в себе як кількісну, так і якісну інформацію та їх аналіз, виходячи з історичного досвіду Компанії та обґрунтованої кредитної оцінки.

Компанія вважає фінансовий актив неплатоспроможним, коли малоймовірно, що позичальник сплатить свої кредитні зобов'язання перед Компаніям в повному обсязі.

Зміни резерву очікуваних кредитних збитків (знецінення) представлені таким чином:

Грошові кошти та їх еквіваленти є статтями, які легко конвертуються в певну суму наявних коштів і підпадають незначній зміні вартості. Суми, у відношенні яких є які-небудь обмеження на їхнє використання, виключаються зі складу грошових коштів та їх еквівалентів. Компанія включає до складу грошових коштів та їх еквівалентів готівкові кошти й залишки на банківських рахунках, включаючи банківські депозити зі строком погашення до трьох місяців.

Компанія визнає банківські депозити зі строком погашення більше трьох місяців з дати фінансової звітності, в разі, якщо дострокове погашення таких депозитів ймовірно призведе до значних фінансових втрат, в складі поточних фінансових інвестицій.

Відстрочений податок відображається у відношенні тимчасових різниць активів, що виникають між балансовою вартістю, активів і зобов'язань, що визначаються для цілей їх відображення в фінансовій звітності, і їх податковою базою. Відстрочений податок не визнається у відношенні наступних тимчасових різниць: різниці, пов'язані з відображенням  у фінансовій звітності гудвіла та ті, що  не зменшують базу оподаткування; різниці, що відносяться до активів чи зобов'язань, факт первісного визнання яких не впливає ні на бухгалтерський, ні на оподатковуваний прибуток.

Величина відстроченого податку визначається виходячи зі ставок податку на прибуток, які будуть застосовуватися в майбутньому, у момент відновлення тимчасових різниць, ґрунтуючись на діючих або по суті введених у дію законах станом на звітну дату.

Вимоги по відстроченому податку відображаються  в тій мірі, у якій існує ймовірність того, що в майбутньому буде отриманий оподатковуваний прибуток, достатній для покриття тимчасових різниць, неприйнятих витрат по податках і невикористаних податкових пільг. Розмір вимог по відстроченому податку зменшується в тому розмірі, у якому не існує більше ймовірності того, що буде отримана відповідна вигода від реалізації податкових вимог.

Основні засоби

Амортизація

Амортизація основних засобів нараховується по методу рівномірного нарахування зношування протягом передбачуваного строку їх корисного використання й відображається в складі прибутку чи збитку. Амортизація активу починається, коли він стає придатним до експлуатації, а для об'єктів основних засобів, зведених господарським способом – після місяця завершення будівництва об'єкта і його готовності до експлуатації. По земельних ділянках амортизація не нараховується. Строки корисного використання різних об'єктів основних засобів можуть бути представлені в такий спосіб.

Нематеріальні активи

Амортизація

Амортизація розраховується лінійним методом і сприяє рівномірному визнанню витрат на придбання нематеріального активу протягом строку його корисного використання. Строк корисного використання й метод амортизації переглядаються наприкінці кожного звітного року. Зміни застосовуються перспективно.

Амортизаційні відрахування розраховуються на основі фактичної вартості активу або іншої її величини, що замінює, за винятком залишкової вартості цього активу. Стосовно до нематеріальних активів, відмінних від гудвіла, амортизація нараховується з моменту готовності цих активів до використання й признається в складі прибутку чи збитку за період лінійним способом протягом відповідних строків їх корисного використання, оскільки саме такий метод найбільше точно відображає особливості очікуваного споживання майбутніх економічних вигід, вкладених у відповідні активи.

Строки корисного використання нематеріальних активів:

Компанія припиняє визнавати фінансовий актив лише у тих випадках, коли припиняють свою дію договірні права на потоки грошових коштів від цього активу, або ж коли вона передає фінансовий актив і всі істотні ризики й вигоди, пов’язані з володінням цим активом, іншій стороні.

Після повного припинення визнання фінансового активу різниця між балансовою вартістю активу та сумою компенсації отриманої і до отримання та накопиченим прибутком або збитком, який був визнаний у складі інших сукупних доходів та накопичений у складі власного капіталу, визнається у складі прибутку або збитку.

Компанія припиняє визнавати фінансові зобов’язання тоді, коли зобов’язання Компанії виконані, відмінені або спливає строк їхньої дії. Різниця між балансовою вартістю фінансового зобов’язання, визнання якого було припинене, і компенсацією сплаченою або до виплати визнається у складі прибутку або збитку.

Можливість Компанії повідомляти й виплачувати дивіденди підпадає під регулювання чинного законодавства України.

Дивіденди за звичайними акціями відображаються в фінансовій звітності як використання нерозподіленого прибутку в міру їх оголошення.

Справедлива вартість являє собою вартість, за якою актив може бути обмінений (зобов’язання може бути погашене) між добре обізнаними, дійсно бажаючих здійснити таку угоду, незалежними одна від одної сторонами станом на дату визначення вартості.

Наскільки можливо Компанія оцінює справедливу вартість інструменту з використанням котирувань даного інструменту на активному ринку. Ринок признається активним у випадку, якщо котирування легкодоступні та відображають фактичні та регулярні угоди між незалежними учасниками ринку.

В разі відсутності активного ринку, Компанія визначає справедливу вартість з використанням методів оцінки.

Комісії, а також інші доходи й витрати відносяться до складу прибутку чи збитку на дату надання відповідної послуги.

Компанія визнає фінансові активи і фінансові зобов’язання в своєму звіті про фінансовий стан тоді і тільки тоді, коли вони стають стороною контрактних зобов’язань на інструменти. Фінансові активи і зобов’язання визнаються на дату здійснення операції.

Первісне визнання та оцінка

При первісному визнанні фінансовий актив оцінюється за справедливою вартістю, збільшеною у випадку фінансового активу, що оцінюється не за справедливою вартістю через прибуток або збиток, на суму витрат за угодою, які відносяться до придбання або випуску фінансового активу.

Визнання та класифікація фінансових інструментів

Фінансові активи та фінансові зобов’язання визнаються у звіті про фінансовий стан у той момент, коли Компанія стає сторонами в контрактних взаємовідносинах стосовно відповідного інструмента. Звичайні операції придбання та реалізації фінансових активів і зобов’язань визнаються із використанням методу обліку на дату розрахунків. Датою розрахунків є дата, коли актив доставляється до або відправляється від Компанії. Облік на дату розрахунків передбачає:

Компанія класифікує фінансові активи як такі, що оцінюються у подальшому або за амортизованою собівартістю, або за справедливою вартістю на основі обох таких чинників:

а) моделі бізнесу суб’єкта господарювання для управління фінансовими активами; та

б) характеристик конкретних грошових потоків фінансового активу.

Компанія визнає такі категорії фінансових активів та фінансових зобов’язань:

Компанія не володіє фінансовими активами, які б обліковувались за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у іншому сукупному прибутку.

Фінансові активи та фінансові зобов’язання Компанії представлені грошовими коштами та їхніми еквівалентами, торговельною та іншою дебіторською заборгованістю, а також торговельною та іншою кредиторською заборгованістю.

Фінансові активи та фінансові зобов’язання первісно оцінюються за справедливою вартістю.

Витрати на здійснення операції, які безпосередньо стосуються придбання або випуску фінансових активів та фінансових зобов’язань (окрім фінансових активів та фінансових зобов’язань за справедливою вартістю, із відображенням переоцінки у складі прибутку або збитку), додаються до або вираховуються зі справедливої вартості фінансових активів або фінансових зобов’язань, відповідно, на момент первісного визнання. Витрати на здійснення операції, які безпосередньо стосуються придбання фінансових активів або фінансових зобов’язань, які оцінюються за справедливою вартістю, із відображенням переоцінки у складі прибутку або збитку, визнаються негайно у складі прибутку або збитку.

Метод ефективної відсоткової ставки є методом розрахунку амортизованої вартості боргового інструменту та розподілу доходів з відсотків протягом відповідного періоду. Ефективна відсоткова ставка являє собою ставку, яка точно дисконтує очікувані майбутні надходження грошових коштів (у тому числі усі гонорари за договорами сплачені або отримані, які становлять невід’ємну частину ефективної відсоткової ставки, витрати на здійснення операції та інші премії або дисконти) протягом очікуваного строку використання боргового інструменту або, коли доцільно, коротшого періоду до чистої балансової вартості на момент первісного визнання.

Операції в іноземній валюті переводяться у функціональну валюту Компанії за валютними курсами, що діяли на дати здійснення операцій. Грошові активи й зобов'язання, виражені в іноземній валюті станом на звітну дату, переводяться у функціональну валюту за валютним курсом, що діяв на звітну дату. Негрошові активи й зобов'язання, виражені в іноземній валюті і відображені по фактичним витратам, перераховуються у функціональну валюту за валютним курсом, що діяв на дату здійснення операції. Курсові різниці, що виникають у результаті перерахунку в іноземну валюту, відображаються у складі прибутку чи збитку.

Компанія оцінює зменшення корисності власних фінансових активів, зокрема депозитів в банках, грошей та їх еквівалентів, визначаючи ймовірність відшкодування їх вартості на основі детального аналізу банків. До уваги беруться фінансовий стан банку, кредитні рейтинги присвоєні банку, історія банку.

Нестача ліквідних коштів у банківському секторі разом з фінансовими труднощами банків, призводить до суттєвої невизначеності оцінок щодо можливості їх відшкодування.

Станом на 30 червня 2024 р. управлінський персонал Компанії вважає, що балансова вартість строкових депозитів, грошей та їх еквівалентів буде відшкодована, управлінський персонал не виявив ознак зменшення їх корисності. Відповідно, управлінським персоналом станом на 30 червня 2024р. не було створено додаткових резервів на покриття збитків від зменшення корисності фінансових активів.

У разі, якщо банки не зможуть повернути Компанії гроші та їх еквіваленти та кошти по депозитах після 30 червня 2024 р., необхідно буде відобразити в обліку додаткові збитки від зменшення корисності.

Всі нефінансові активи, відмінні від відстрочених податків, оцінюються станом на кожну звітну дату на предмет наявності ознак знецінення. Відновлювальна вартість є величина найбільша із справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж та цінності використання. При визначенні цінності використання передбачувані майбутні потоки грошових коштів дисконтуються до їх приведеної вартості з використанням ставки дисконтування до оподаткування, яка відображає поточну ринкову оцінку тимчасової вартості грошей та ризику, що притаманний даному активу. Для активу який не генерує потік грошових коштів, відновлювальна вартість визначається по групі активів, що генерують грошові кошти, до яких належить актив. Збиток від знецінення визнається, коли балансова вартість активу або групи активів, що генерують потік грошових коштів, перевищує його відновлювальну вартість.

Усі збитки від знецінення нефінансових активів відображаються в складі прибутку чи збитку та не підлягають відновлюванню виключно у випадку коли відбулися зміни в оцінці, що використовувалися при визначенні відновлювальній вартості. Будь-який збиток від знецінення активу підлягає відновлюванню в тому об’ємі, при якому балансова вартість активу не перевищує таку балансову вартість (за вирахуванням амортизації та зносу), яка б склалася у разі якби збиток від знецінення не був відображений у звітності.

Страхові контракти

Визначення та класифікація

У ході звичайної діяльності Компанія укладає страхові контракти, згідно з якими вона приймає значний страховий ризик від своїх страхувальників. Як правило, Компанія визначає, чи має вона значний страховий ризик, порівнюючи виплати, що підлягають виплаті після страхового випадку, з виплатами, які виплачуються, якщо страховий випадок не відбувся. Страхові контракти також можуть передати фінансовий ризик. Компанія займається іншими видами ризикового страхування фізичних та юридичних осіб.  Ці продукти пропонують захист активів страхувальника та відшкодування збитків іншим сторонам, які зазнали шкоди внаслідок настання страхового випадку.

У ході звичайної діяльності Компанія використовує перестрахування для зменшення своїх ризиків. Договір перестрахування передає значний ризик, якщо він передає практично весь страховий ризик, що є результатом застрахованої частини основних страхових контрактів, навіть якщо він не наражає перестраховика на можливість значного збитку.

Облік договорів страхування та перестрахування

Відокремлення складових від договору страхування та перестрахування

Перед тим, як Компанія обліковує страховий контракт на основі положень МСФЗ 17, вона оцінює, чи містить контракт окремі компоненти, які повинні обліковуватися за іншим МСФЗ. Після відокремлення будь-яких окремих компонентів Компанія застосовує МСФЗ 17 до всіх інших складових договору страхування. Наразі страхові контракти Компанії не містять нестрахових компонентів.

Рівень агрегації/Одиниця обліку

Компанія управляє страховими контрактами, укладеними за лініями бізнесу в межах операційного сегмента, де кожна лінія бізнесу  включає контракти, що підпадають під однакові ризики. Усі страхові контракти в рамках ліній бізнесу являють собою портфель контрактів. Кожен портфель далі розбивається на групи контрактів, які випускаються протягом календарного року (річні когорти) і є (i) контрактами, які є обтяжливими при первісному визнанні; (ii) контрактами, які при первісному визнанні не мають значної ймовірності стати обтяжливими згодом; або (iii) група решти контрактів. Ці групи представляють рівень агрегування, на якому первинно визнаються та оцінюються страхові контракти.

Рентабельність груп контрактів оцінюється за моделями актуарної оцінки, які враховують існуючий і новий бізнес. Компанія припускає, що жоден контракт у портфелі не є обтяжливим при первісному визнанні, якщо факти та обставини не свідчать про інше. Відповідно до характеру страхових ризиків, які покриває Компанія, усі укладені контракти мають максимальний потенціал виплати збитків, який перевищує отриману премію. Виходячи з цього, всі наявні контракти згруповані за категорією "немає значної можливості стати обтяжливою".

Визнання, модифікація та припинення визнання

Компанія визнає групи страхових контрактів, які вона випускає, починаючи з найбільш раннього з наступного:

До груп включаються лише договори, які відповідають критеріям визнання на кінець звітного періоду. Якщо контракти відповідають критеріям визнання в групах після звітної дати, вони додаються до груп у звітному періоді, в якому вони відповідають критеріям визнання, з урахуванням обмежень щодо річних когорт. У наступні періоди склад груп не переоцінюється.

Компанія припиняє визнання страхових контрактів, коли:

                або

Період покриття договору

Компанія включає в оцінку групи страхових контрактів усі майбутні грошові потоки в межах кожного контракту в групі. Грошові потоки знаходяться в межах періоду покриття страхового контракту, якщо вони випливають із основних прав і зобов’язань, які існують протягом звітного періоду, в якому Компанія може змусити власника полісу сплатити премії, або в якому Компанія має суттєве зобов’язання надати власнику полісу з послугами за договором страхування. Суттєве зобов'язання щодо надання послуг за договором страхування припиняється, коли Компанія має практичну можливість переоцінити ризики конкретного страхувальника та, як наслідок, може встановити ціну або рівень вигід, які повністю відображають ці ризики.

Грошові потоки за межами страхових контрактів стосуються майбутніх страхових контрактів і визнаються, коли ці контракти відповідають критеріям визнання.

Початкова та наступна оцінка – групи контрактів, оцінюваних відповідно до підходу на основі розподілу премії

Компанія застосовує підхід на основі розподілу премії до всіх страхових контрактів, які вона випускає, і договорів перестрахування, якими вона володіє. Підхід на основі розподілу премії є додатковою спрощеною моделлю оцінки в МСФЗ 17, яка доступна для договорів страхування та перестрахування, які відповідають критеріям прийнятності.

Компанія має право застосовувати підхід на основі розподілу премії, оскільки на момент первісного визнання відповідають наступним критеріям:

Кінцева вартість невирішених претензій оцінюється за допомогою ряду стандартних актуарних методів прогнозування претензій. Основне припущення, яке лежить в основі цих методів, полягає в тому, що минулий досвід Компанії щодо розробки претензій можна використовувати для прогнозування майбутнього розвитку претензій і, отже, кінцевих витрат на претензії. 

Додаткове якісне судження використовується для оцінки того, якою мірою минулі тенденції можуть не застосовуватися в майбутньому (наприклад, щоб відобразити одноразові випадки, зміни зовнішніх або ринкових факторів, економічні та військово-політичні умови, рівні інфляції претензій, судові рішення та законодавство, а також внутрішні фактори, такі як структура портфеля, особливості політики та процедури розгляду претензій), щоб отримати розрахункову остаточну вартість претензій, яка представляє результат, зважений за ймовірністю, очікувану вартість із діапазону можливих результатів, беручи до уваги усіх пов’язаних невизначеностей.

У своїй оцінці понесених збитків Компанія використовує внутрішні та ринкові дані.  Ця інформація використовується для розробки сценаріїв, пов’язаних із затримкою претензій, які використовуються для прогнозування кінцевої кількості претензій.

Компанія має право вимагати від третіх сторін компенсацію деяких або всіх витрат. Оцінки ліквідаційних відшкодувань і суброгаційних відшкодувань розглядаються як знижка при оцінці кінцевих витрат на претензії.

Інші ключові обставини, що впливають на надійність припущень, включають затримки в розрахунках та рівень інфляції.

Чітке коригування ризику для нефінансового ризику оцінюється окремо від інших оцінок. Для контрактів, оцінених відповідно до підходу на основі розподілу премії, якщо контракти не є обтяжливими, явне коригування ризику для нефінансового ризику оцінюється лише для оцінки зобов’язань за понесеними претензіями.

Коригування ризику на нефінансовий ризик застосовується до теперішньої вартості очікуваних майбутніх грошових потоків і відображає компенсацію, яку вимагає Компанія за невизначеність щодо суми та часу грошових потоків від нефінансового ризику, оскільки Компанія виконує страхування контракти. Компанія не розбиває зміну коригування ризику на нефінансовий ризик на фінансову та нефінансову частини та включає всю зміну як частину результату страхових послуг. 

Компанія не коригує зобов’язання на залишок покриття для випущених страхових контрактів і покриття, що залишилося за утримуваними контрактами перестрахування, на ефект часової вартості грошей, оскільки страхові премії підлягають сплаті протягом періоду покриття контрактів, який становить один рік або менше. Оцінки майбутніх грошових потоків, пов’язаних із понесеними претензіями, коригуються з використанням поточних ставок дисконтування для відображення вартості грошей у часі та фінансових ризиків, пов’язаних із цими грошовими потоками, у тій мірі, в якій вони не включені в оцінки грошових потоків. Ставки дисконту відображають характеристики грошових потоків, що виникають у зв'язку з групами страхових контрактів, включаючи характеристики часу, валюти та ліквідності страхових контрактів. Визначення ставки дисконтування, яка відображає характеристики грошових потоків і характеристики ліквідності страхових контрактів, вимагає значних суджень і оцінок.

Компанія оцінює певні грошові потоки виконання на рівні портфеля або вище, а потім розподіляє такі оцінки на групи контрактів.

Грошові потоки від страхування

Компанія включає в себе наступні грошові потоки, отримані в рамках страхового контракту, які виникають в результаті продажу, андеррайтингу та початку групи страхових контрактів і які є:

Для всіх груп грошові потоки від страхування розподілятимуться на пов’язані групи страхових контрактів і амортизуватимуться протягом періоду покриття пов’язаної групи.

Грошові потоки, які безпосередньо не відносяться до портфеля страхових контрактів, наприклад, деякі витрати на розробку продукту та навчання, визнаються у складі нерозподілених витрат у міру їх виникнення.

Початкові оцінки

Балансова вартість групи страхових контрактів, укладених на кінець кожного звітного періоду, є сумою:

Для випущених страхових контрактів під час первісного визнання Компанія оцінює зобов’язання на залишок покриття за сумою отриманих премій за вирахуванням будь-яких сплачених грошових потоків від придбання та будь-яких сум, що виникають у результаті припинення визнання активу передплачених грошових потоків від придбання.

Компанія оцінює зобов’язання за понесеними претензіями як грошові потоки виконання, пов'язані з заявленими претензіями.

Якщо факти та обставини вказують на те, що контракти є обтяжливими при первісному визнанні, Компанія проводить додатковий аналіз, щоб визначити, чи очікується чистий відтік від контракту. Такі обтяжливі контракти групуються окремо від інших контрактів і Компанія визнає збиток у звіті про прибутки та збитки для чистого відтоку, в результаті чого балансова вартість зобов'язання для групи дорівнює грошовим потокам виконання. Компонент збитку встановлюється Компанією для зобов’язання на залишок покриття для таких обтяжливих груп із відображенням збитків, визнаних і включених до зобов’язання на залишок покриття.

Подальша оцінка

Для випущених страхових контрактів на кожну з наступних звітних дат зобов’язання на залишок покриття визначається наступним чином:

Грошові потоки виконання, що стосується заявлених вимог, тобто зобов’язання за понесеними претензіями, оновлюється Компанією для поточних припущень на кінець кожного звітного періоду, використовуючи поточні оцінки суми, часу та невизначеності майбутніх грошових потоків і ставок дисконту.

Якщо група контрактів стає обтяжливою, Компанія збільшує балансову вартість зобов’язання на залишок покриття до сум грошових потоків виконання, визначених відповідно до загальної моделі вимірювання, із сумою такого збільшення, визнаною у витратах на страхові послуги. Згодом Компанія амортизує суму компоненту збитків у зобов’язанні на залишок покриття шляхом зменшення витрат на страхові послуги. Амортизація компонента збитків базується на часі протягом періоду покриття, що залишився за контрактами в обтяжливій групі. Якщо факти та обставини вказують на те, що очікувана прибутковість обтяжливої ​​групи протягом залишкового покриття змінилася, тоді Компанія повторно оцінює грошові потоки виконання, застосовуючи загальну модель вимірювання і відображає зміни в грошових потоках виконання шляхом коригування компонента збитку відповідно до вимог, доки компонент збитку не зменшиться до нуля.

Страховий дохід

Страховий дохід за період — це сума очікуваних надходжень премій, розподілених на період. Компанія розподіляє очікувані надходження премії на кожен період надання послуг за договором страхування на основі часу, що минув. Але якщо очікувана схема вивільнення ризику протягом періоду покриття суттєво відрізняється від плину часу, тоді розподіл здійснюється на основі очікуваного часу понесених витрат на страхові послуги.

За необхідності Компанія змінює основу розподілу між двома вищезазначеними методами, якщо змінюються факти та обставини. Зміна обліковується перспективно як зміна облікової оцінки.

Нарахування страхового доходу відбувається шляхом рівномірного віднесення страхових премій в періодах покриття.

Витрати на страхові послуги

Витрати на страхові послуги включають:

·      заявлені вимоги та вигоди;

·      інші понесені витрати на страхування;

·      амортизацію грошових потоків виконання за договорами страхування;

·      зміни, які стосуються минулої служби (тобто зміни в грошових потоках виконання, що стосуються зобов’язання за понесеними претензіями; і

·      зміни, які стосуються майбутніх послуг (тобто збитки/скасування обтяжливих груп контрактів через зміни компонентів збитків).

Для контрактів, оцінюваних відповідно до підходу на основі розподілу премій, амортизація грошових потоків від отриманих доходів від страхування проводиться лінійним методом.

Нематеріальні активи, придбані окремо або в результаті угод з об'єднання бізнесу, визнаються окремо від гудвіла, якщо вони відповідають визначенню нематеріальних активів і їх справедлива вартість може бути ймовірно визначена.

Нематеріальні активи з певним строком корисного використання, придбані окремо або в результаті угод з об'єднання бізнесу, відображаються по фактичних витратах за винятком накопичених сум амортизації й збитків від знецінення.

Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання, придбані окремо або в результаті угод по об'єднанню бізнесу, не амортизуються. Тестування нематеріальних активів на знецінення проводиться Компанією щонайменше раз у рік, а також у всіх випадках, коли існують ознаки їх можливого знецінення. Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання  визнаються по фактичних витратах за винятком збитків від зменшення корисності.

Процентні доходи й витрати відображаються в складі прибутку чи збитку з використанням методу ефективної процентної ставки.

Процентні доходи й витрати включають амортизацію дисконту або премії, або іншої різниці між первісною вартістю інструмента і його вартістю на дату погашення, визначеної з використанням ефективної процентної ставки.

Зареєстрований (статутний капітал) – це зафіксована в установчих документах загальна номінальна вартість випущених акцій.

Компанія як орендар перед визнанням на балансі відповідних активів і зобов'язань оцінює чи є договір в цілому або його окремі компоненти договором оренди в значенні, викладеному в МСФЗ 16 "Оренда". Договір в цілому або його окремі компоненти є договором оренди, якщо за цим договором передається право контролювати використання ідентифікованого активу протягом певного періоду в обмін на відшкодування.

Компанією передбачається два звільнення від визнання – відносно оренди активів з низькою вартістю і короткострокової оренди. Компанія розглядає можливість визнавати малоцінними об’єкти оренди, справедливою вартістю менше 150000 грн. При цьому, вартісний критерій не застосовується до тих об’єктів, які за своєю природою не можуть вважатися малоцінними. По договорам з такими активами, в момент укладання договору орендні активи та зобов’язання не визнаються. Витрати відносяться на виробничі, адміністративні або збутові відповідно до цільового використання базових активів Компанією по мірі нарахування чергових платежів до сплати.

У разі укладення договорів оренди активів вартістю більше 150000 грн. і на термін більше 12 місяців, Компанія оцінюватиме зобов'язання з оренди з поступовим зниженням вартості орендних платежів, які ще не здійснені на цю дату. Орендні платежі дисконтуватимуться з використанням процентної ставки, закладеної в договорі оренди, якщо така ставка може бути легко визначена. Якщо таку ставку визначити неможливо, Компанія використовуватиме середню відсоткову ставку за кредитами банків на початок дії договору оренди. За відсутності кредитів братиметься ставка, за якою Компанія могла б отримати кредит у звітному чи попередньому календарному році за результатами переговорів. Якщо кредити не отримувались і не планувались до отримання, то береться середня за попередній місяць  процентна ставка за довгостроковими кредитами банку в національній валюті для суб’єктів господарювання, опублікована на офіційному сайті НБУ https://bank.gov.ua/.

Якщо договір оренди передбачає індексацію на індекс інфляції або зміну інших істотних умов, передбачених договором, що впливає на розмір орендних платежів на 10% і більше, то така зміна розглядатиметься як модифікація договору.

Визнання та оцінка

Об'єкти основних засобів відображаються в фінансовій звітності по фактичних витратах за винятком накопиченої амортизації й збитків від знецінення, за винятком нерухомості та транспорту, яка відображається по переоціненій вартості, як описано далі.

У тому випадку, якщо об'єкт основних засобів складається з декількох компонентів, що мають різний строк корисного використання, такі компоненти відображаються як окремі об'єкти основних засобів.

Витрати, понесені на заміну частини одиниці основних засобів, визнаються у балансовій вартості такої одиниці, якщо існує ймовірність того, що така частина принесе Компанії майбутні економічні вигоди, а її вартість може бути достовірно оцінена. При цьому припиняється визнання балансової вартості заміненої частини. Витрати на поточне обслуговування основних засобів визнаються у складі прибутку або збитку за період, в якому вони були понесені.

Переоцінка

Нерухоме майно та транспортні засоби Компанії підлягають переоцінці на регулярній основі. Періодичність переоцінки залежить від змін справедливої вартості будинків та споруд,  транспорту що підлягають переоцінці. Збільшення в результаті переоцінки вартості нерухомості та транспорту відображається в складі іншого додаткового капіталу, за виключенням випадків, коли відбувається відшкодування попереднього зменшення в результаті переоцінки вартості зазначених об'єктів, відображеного у складі прибутку чи збитку. У цьому випадку результат переоцінки відображається у складі прибутку чи збитку. Зменшення в результаті переоцінки вартості будинків та транспорту відображається в складі прибутку чи збитку, за виключенням випадків, коли відбувається списання попереднього збільшення в результаті переоцінки вартості зазначених об'єктів, відображеного у складі іншого додаткового капіталу. У цьому випадку результат переоцінки відображається у складі іншого додаткового капіталу.

Компанія прийняла рішення, що частина суми дооцінки основних засобів  щоквартально переноситься до нерозподіленого прибутку. У цьому випадку сума перенесеної дооцінки буде різницею між амортизацією, що базується на переоціненій балансовій вартості активу, та амортизацією, що базується на первісній вартості активу. Перенесення з дооцінки до нерозподіленого прибутку не здійснюється через прибуток або збиток.

Забезпечення визнаються, коли Компанія має теперішню заборгованість (юридичну або конструктивну) внаслідок минулої події, існує ймовірність, що погашення зобов’язання вимагатиме вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, і можна достовірно оцінити суму зобов’язання.

Компанія створює забезпечення витрат на оплату щорічних (основних та додаткових) відпусток. Розрахунок такого забезпечення здійснюється на підставі правил Облікової політики Компанії. Розмір створеного забезпечення на оплату відпусток підлягає інвентаризації на кінець року. Розмір відрахувань до забезпечення відпусток, включаючи відрахування на соціальне страхування з цих сум, розраховуються виходячи з кількості днів фактичного невикористаної працівниками відпустки та їхнього середньоденного заробітку на момент проведення такого розрахунку. Також можуть враховуватися інші об’єктивні фактори, що впливають на розрахунок цього показника. У разі необхідності робиться коригуюча проводка в бухгалтерському обліку згідно даних інвентаризації забезпечення відпусток.

Забезпечення можуть створюватись і у інших випадках, якщо за результатами минулих подій вибуття економічних вигід у майбутньому є ймовірним.

Укладені договори перестрахування

Утримувані контракти перестрахування оцінюються на тій же основі, що й страхові контракти, за винятком коли:

-   початку періоду покриття групи укладених договорів перестрахування. (Однак Компанія відкладає визнання групи утримуваних договорів перестрахування, які забезпечують пропорційне покриття, до дати первісного визнання будь-якого базового страхового контракту, якщо ця дата є пізнішою за початок періоду покриття групи утримуваних договорів перестрахування) ; і

-   дата визнання Компанією обтяжливої ​​групи базових страхових контрактів, якщо Компанія уклала відповідний контракт перестрахування, що утримується в групі контрактів перестрахування, що утримується на цю дату або раніше.

-  залишок покриття; і

-  заявлені вимоги, що включають грошові потоки виконання, пов’язані з минулими послугами, віднесені до групи на звітну дату.

Замість первісного визнання, коли Компанія визнає збиток при первісному визнанні обтяжливої ​​групи базових страхових контрактів або коли до групи додаються подальші обтяжливі базові страхові контракти, Компанія встановлює компонент відшкодування збитків для решти покриття для групи договорів перестрахування, які містять відшкодування збитків. Компонент відшкодування збитків коригує балансову вартість активу для покриття, що залишилося.

На кожну з наступних звітних дат залишок покриття становить суми:

-  збільшені за цедентські премії, сплачені за період; і

-  зменшені на суми цедентних премій, визнаних як витрати на перестрахування послуг, отриманих у періоді.

Замість компонента збитків, компонент відшкодування збитків коригує балансову вартість активу для покриття, що залишилося. Якщо було встановлено компонент відшкодування збитків, Компанія згодом зменшує компонент відшкодування збитків до нуля відповідно до зменшення обтяжливої ​​групи базових страхових контрактів, щоб відобразити, що компонент відшкодування збитків не повинен перевищувати частку балансової вартості суму компоненту збитку обтяжливої ​​групи базових страхових контрактів, яку суб’єкт господарювання очікує відшкодувати за рахунок утримуваної групи договорів перестрахування.

Чистий прибуток/(витрати) від укладених контрактів перестрахування

Компанія окремо представляє у звіті про фінансові результати суми прибутку, які очікується отримати від перестраховиків, і витрати на перестрахування. Премії за відновлення, що залежать від претензій за базовими контрактами, розглядаються як частина претензій, які, як очікується, будуть відшкодовані за укладеними договорами перестрахування. Комісії за цедент, які не залежать від претензій за виданими основними контрактами, зменшують премії за цедент і враховуються як частина витрат на перестрахування.

Кредиторська заборгованість визнається як зобов’язання тоді, коли Компанія стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне зобов’язання сплатити грошові кошти.

Поточні зобов’язання — це зобов’язання, які відповідають одній або декільком із нижченаведених ознак:

- Керівництво Компанії сподівається погасити зобов'язання або зобов'язання підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців після звітного періоду;

- Керівництво Компанії не має безумовного права відстрочити погашення зобов’язання протягом щонайменше дванадцяти місяців після звітного періоду.

Поточні зобов’язання визнаються за умови відповідності визначенню і критеріям визнання зобов’язань.

Поточні зобов’язання оцінюються у подальшому за амортизованою вартістю.

Поточну кредиторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Компанія оцінює за сумою договору або первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим

Дебіторська заборгованість по операціях страхування, авансові платежі

Дебіторська і кредиторська заборгованість відносно страхувальників, агентів і перестрахувальників є фінансовими інструментами, як зазначено вище, і включена до складу дебіторської й кредиторської заборгованості, що вираховується зі складу валових сум зобов’язань на залишок покриття та зобов’язань за понесеними претензіями за договорами страхування або перестрахувальних активів. Компанія може провести залік дебіторської й кредиторської заборгованості, якщо існує законодавчо встановлене право зробити взаємозалік.

Авансові платежі враховуються на дату здійснення платежу, але відображаються в складі прибутку чи збитку на дату надання послуг.

Інша дебіторська заборгованість

Інша дебіторська заборгованість визнається як актив тоді, коли Компанія стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне право одержати грошові кошти.

Первісна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю.

Поточну дебіторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Компанія оцінює за сумою договору або первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим.